Одеська митниця намагалася притягнути до відповідальності директора компанії-імпортера через розбіжності між документами та фактичним вмістом вантажу. Однак суд встановив, що попередня митна декларація не є остаточною, а доказів умисного подання неправдивих відомостей не було.
Про це повідомляє Telegram-канал «Судом по схемах» із посиланням на постанову Хаджибейського районного суду Одеси у справі №521/14027/26.
У травні 2026 року через пункт пропуску «Орлівка» митного поста «Придунайський» з Румунії в Україну прибув вантажівка з текстилем, взуттям та алюмінієвими профілями. Отримувачем вантажу було ТОВ «БУДТОРГМАТЕРІАЛ».
Для перетину кордону декларант подав попередню митну декларацію типу «ІМ ЕЕ», а також інвойси, CMR та пакувальні документи від турецького та румунського відправників.
Під час повного митного огляду правоохоронці виявили значні розбіжності між документами та фактичним вантажем.
Зокрема, у контейнері було на 1232 жіночі футболки, 96 сорочок, 171 легінси, 423 трикотажні куртки та 8 пар взуття більше, ніж зазначалося в документах.
Також митники зафіксували пересорт товару. Замість заявлених бавовняних жилетів виявили 70 жилетів зі шкірозамінника, а замість трикотажних курток — 49 шкіряних.
Крім того, у вантажі знайшли 86 лляних комплектів, 36 шортів, 74 пари штанів та 44 ремені, які не були зазначені в документах.
«Понадлімітний» товар митники вилучили, а щодо директора ТОВ «БУДТОРГМАТЕРІАЛ» Бурляя Д.О. склали протокол за ч. 1 ст. 483 Митного кодексу України. Посадовця звинуватили в поданні документів із неправдивими відомостями.
Однак у суді ця конструкція не витримала.
27 серпня 2026 року суддя Хаджибейського районного суду Одеси О.О. Старіков закрив провадження через відсутність у діях директора складу адміністративного правопорушення.
Суд звернув увагу на принципову обставину: декларація «ІМ ЕЕ» є попередньою. Вона подається до ввезення товару, зокрема для проведення аналізу ризиків та забезпечення доставки вантажу до митниці призначення. Остаточним документом для декларування вона не є.
Точні відомості про товар можна подати вже після його пред’явлення митному органу призначення — шляхом оформлення додаткової декларації.
Ключовим для суду стало й питання вини. Для притягнення за ч. 1 ст. 483 МК України необхідно довести прямий умисел.
У цьому випадку керівник підприємства при поданні попередньої декларації використовував товаросупровідні документи, отримані від іноземного постачальника. На цьому етапі він не мав можливості знати, що фактичний вміст коробок та контейнера відрізняється від зазначеного в документах.
Сам факт виявлення розбіжностей під час митного огляду, на думку суду, ще не доводить умисного подання неправдивої інформації.
У результаті провадження закрили, а вилучений товар, який налічував понад 2100 одиниць одягу та взуття, постановили повернути власнику або його представнику після сплати необхідних митних платежів.
Водночас повернення товару не означає звільнення від митного оформлення. Щоб забрати вилучене майно, підприємство має пройти належні митні процедури та сплатити передбачені платежі, зокрема мита і ПДВ.
За ч. 1 ст. 483 МК України наслідком доведення правопорушення може бути штраф у розмірі від 50% до 100% вартості товару з його конфіскацією.
Ця справа фактично звелася до одного принципового питання: чи можна карати імпортера за розбіжності у вантажі лише на підставі попередньої декларації, якщо він спирався на документи іноземного відправника і не мав можливості перевірити товар до його фактичного огляду.
Суд відповів на це питання негативно — без доказів прямого умислу складу правопорушення немає.
