Російський диктатор Володимир Путін може не постати перед міжнародним судом за злочини, скоєні під час війни проти України, а Москва — уникнути виплати репарацій. Водночас перемир’я без надійних гарантій безпеки може дати Росії час на відновлення військового потенціалу та підготовку до нової агресії.
Про це йдеться в аналітичному матеріалі The Economist.
Чому Росія може уникнути відповідальності
Під час Гельсінського форуму з безпеки, який відбувся у жовтні, учасники обговорювали перспективи завершення російсько-української війни та можливість притягнення Кремля до відповідальності.
За даними видання, колишній американський посадовець, який нещодавно зустрічався в Москві з високопоставленими представниками Росії, висловив сумнів щодо можливості досягнення справедливого миру. На його думку, Москва може зберегти контроль над частиною українських територій, а Путін так і не постане перед судом у Гаазі.
Інші учасники форуму, які мають контакти з російськими політичними колами, заявили, що російські еліти не мають наміру виплачувати Україні репарації за завдані війною збитки.
Міжнародна ізоляція Кремля залишається неповною
The Economist звертає увагу, що попри повномасштабне вторгнення та воєнні злочини Росії, Путін продовжує підтримувати міжнародні контакти.
Зокрема, президент США Дональд Трамп запросив російського диктатора на грудневий саміт G20 у Флориді. Путін також може розраховувати на прихильне ставлення керівництва Китаю та Індії.
На думку авторів матеріалу, це свідчить про обмеженість міжнародної ізоляції Росії.
Водночас Велика Британія, Франція та Німеччина активніше обговорюють необхідність перегляду підходів до Москви. Раніше стратегія західних союзників полягала в тому, щоб не допустити перемоги Росії, підтримувати обороноздатність України та посилювати санкційний тиск.
Однак економічні обмеження та внутрішнє невдоволення в Росії поки не змусили Путіна відмовитися від агресивної політики.
Чим небезпечне перемир’я без гарантій безпеки
За оцінкою The Economist, Росія продовжує завдавати ракетних і дронових ударів по українських містах, посилювати диверсійну діяльність у Європі та погрожувати Заходу ядерною зброєю.
Припинення вогню без надійних гарантій безпеки може дозволити Кремлю перегрупувати війська, відновити військові ресурси та підготуватися до наступної агресії.
Водночас автори застерігають, що європейські держави не можуть вимагати від українців продовжувати боротьбу виключно заради безпеки Європи, якщо сама Україна вирішить погодитися на мир на складних умовах.
Тому одним із головних завдань європейських союзників має залишатися максимальне зміцнення України.
Автори матеріалу припускають, що недопущення повної перемоги Росії може стати чи не єдиним реальним покаранням для Путіна за розв’язану війну. Водночас перспектива його особистого притягнення до відповідальності та виплати репарацій Україні залишається невизначеною.
